Консультує Бершадське бюро правової допомоги
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ
Чимало українських дітей нині опинилися у складних і нетипових для свого віку життєвих ситуаціях. Війна позбавила їх відчуття безпеки та домівок, зробила багатьох сиротами чи напівсиротами. Діти, котрі стали потерпілими або свідками злочину, потребують особливої підтримки та допомоги. З огляду на це держава для надання правової допомоги виокремила таку категорію, як діти, які постраждали внаслідок воєнних дій.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (далі – Закон) діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту, належать до суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу (далі – БВПД) та мають право на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 Закону.
Частиною другою статті 18 Закону визначено, що звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону, що стосуються дітей, подаються їх законними представниками за місцем фактичного проживання дитини або її законних представників незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону законні представники – батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують функції опікунів і піклувальників.
Як визначено частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних aбo оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до cтaттi 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов’язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні i юридичні особи.
Так, цивільна процесуальна правоздатність виникає в особи з моменту виникнення цивільних процесуальних правовідносин. До виникнення процесуальних правовідносин у особи існує лише право звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 55 Конституції України, стаття 4 ЦПК України).
В свою чергу, статтею 47 ЦПК України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Згідно статті 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Разом з цим, відповідно до частини другої статті 14 Сімейного кодексу України (далі – СК України), якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
Згідно з статтями 150, 155 СК України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 154 СК України визначено, що батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.
Таким чином, дитина у справах, що стосуються її прав та інтересів та яка не досягла чотирнадцятирічного віку, не має цивільної процесуальної дієздатності, однак має цивільну процесуальну правоздатність.
Щодо позбавлення батьківських прав
Статтею 164 СК України визначено підстави позбавлення батьківських прав.
Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
- ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
- жорстоко поводяться з дитиною;
- є хронічними алкоголіками або наркоманами;
- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно зі статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Щодо стягнення аліментів
Відповідно до статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 3 статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Щодо визнання батьківства
Частиною другою статті 128 СК України визначено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно частини 3 статті 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Враховуючи викладене, законні представники дитини (батько, мати) мають право в інтересах дитини звернутися за Безоплатною вторинною правовою допомогою з питань захисту прав та інтересів дитини, зокрема із питань пов’язаних із позбавленням батьківських прав, стягнення аліментів, визнання батьківства тощо.
Варто також вказати, що згідно частини другої статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правової допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав, на підставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
Враховуючі основні принципи роботи системи надання безоплатної правової допомоги, зокрема доступність такої допомоги та соціально орієнтований підхід з направленістю на потреби клієнта, працівники безоплатної правової допомоги при вирішенні питання щодо надання відповідних правових послуг дітям з метою захисту їх прав враховують такі компоненти як:
- наявність можливого порушення прав та інтересів дитини (чи є порушені права дитини предметом спору);
- учасники справи (чи виступають/виступатимуть малолітні або неповнолітні особи стороною по справі);
- результати аналізу законодавства, що регулює спірне питання;
- наявність потреби в отриманні безоплатної вторинної правової допомоги тощо.
НАГАДУЄМО:
Для отримання додаткової інформації та допомоги у складанні процесуальних документів Ви можете звернутись до Бершадського бюро правової допомоги за адресою: м. Бершадь,вул. Героїв України,8, тел. 2-14-03.
