Життя, віддане за наше майбутнє...
Сьогодні у Джулинській громаді день, сповнений болю, пам’яті та вдячності — день вшанування Героя, нашого земляка, Дідура В’ячеслава Юрійовича, який рівно два роки тому загинув у бою поблизу Торського на Донеччині.
Уся громада зібралася разом, щоб сказати найважливіше:
Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми шануємо.
Журавлем у синій височині кружляє пам’ять про Героїв…
Поіменно згадали всіх полеглих Захисників громади.
Хвилина мовчання зібрала в собі всю тишу нашої скорботи.
Зі словами глибокого суму та підтримки до присутніх звернувся сільський голова Петро ШВЕЦЬ. Він поділився особистими спогадами про останню зустріч з В’ячеславом: «Коли він сказав: "Я прийняв рішення — йду боронити Україну",- в його очах було багато світла і рішучості…»
Петро Васильович щиро подякував батькам Героя за виховання сина — мужнього, вірного, гідного.
Згадували життєвий шлях В’ячеслава: як з повагою ставився до родини, як намагався бути корисним, відповідальним, чесним. Для нього родина була понад усе.
У знак вдячності батькам вручили хліб — символ шани за сина, що віддав найдорожче за нас.
Мати Героя, Олена Пилипівна, не стримувала сліз:
«Сьогодні чорний, жахливий день… Минуло два роки, відколи жахлива війна забрала мого сина. Так боляче це говорити… Але я пам’ятаю його слова «Не треба за мною плакати, а ти пишайся, що я всіх захищаю».
Він був мужнім і світлим. Мріяв про життя, але обрав шлях Героя.
На могилі В’ячеслава ми завжди просимо в нього пробачення — що не вберегли…
Я щиро дякую всім, хто прийшов, хто пам’ятає…
Всім Захисникам бажаю ангела-охоронця та швидкого повернення в обійми рідних».
Після заходу батьки В’ячеслава Дідура роздали присутнім поминальні булочки – як щиру вдячність за пам'ять про сина та молитву за його світлу душу. Тепло і сльози переплелися в цьому простому, але глибоко символічному жесті.
Після завершення урочистого заходу присутні, з глибоким хвилюванням у серці, вирушили на сільське кладовище. Саме там, серед тиші і вічного спокою, відкрито Меморіал поховання – місце шани, пам’яті й болю, створене за ініціативи та підтримки батьків полеглого Героя-захисника – Юрія Івановича та Олени Пилипівни Дідур.
У ці хвилини слова були зайві – говорили серця, говорили сльози. Говорив вітер, що стиха колихав прапори біля імен Героїв.
Схиляємо голови…
Дякуємо за синів…
Нехай більше не буде війни.
