Чотири роки без Героя Владислава Притуляка
Сьогодні, 15 березня 2026 року, над нашою громадою знову схиляються прапори у скорботній тиші. Минає 4 роки з того дня, як пішов у засвіти справжній син української землі, відважний Воїн із села Шляхова – Притуляк Владислав Анатолійович. 4 роки нестерпного болю для рідних і водночас 4 роки нашої свободи, яку він виборов ціною власного життя. Час не стирає пам’ять, він лише робить її ще більш усвідомленою, перетворюючи кожну мить нашої вдячності на вічний оберіг для душі Героя.
Старший солдат Владислав Притуляк був не лише військовим, а й серцем свого підрозділу. Як стрілець-снайпер 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, він щодня дивився в очі небезпеці, аби ми могли бачити мирні сни. Побратими згадують його як людину слова та честі; Воїна, який ніколи не хибив і не вагався, коли йшлося про захист України. Владислав сумлінно виконував свій обов’язок, виявляючи ту неймовірну стійкість, яка притаманна лише людям із великим серцем і непохитним духом.
Земний шлях обірвався на Миколаївщині, під час жорстокого ворожого обстрілу «градами» Владислав отримав поранення, які виявилися несумісними з життям. Він загинув зі зброєю в руках, захищаючи кожен клаптик рідної землі, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та Українському народові. Його відданість стала тим щитом, який і сьогодні тримає наше небо.
Висловлюю найщиріші співчуття родині Владислава Анатолійовича. Сумую разом із вами, низько схиляю голову перед вашим терпінням та силою духу. Нехай світла пам'ять про нашого відважного Захисника житиме у віках, а його душа знайде спокій у Небесному воїнстві. Ти назавжди в строю, ти назавжди в наших серцях.
Герої не вмирають! Слава Україні!
Сільський голова Петро ШВЕЦЬ
