СПІЛЬНА СУМІСНА ТА СПІЛЬНА ЧАСТКОВА ВЛАСНІСТЬ НА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ: У ЧОМУ ВІДМІННІСТЬ
Яка відмінність між спільною сумісною та спільною частковою власністю на земельну ділянку, роз’яснила Надія Лосєва, головний спеціаліст відділу «Снятинське бюро правової допомоги» Коломийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Земельна ділянка може належати не лише одній, а й кільком особам одночасно на праві спільної сумісної (у тому випадку, коли частки співвласників не є визначеними) чи спільної часткової власності (коли частки кожного із співвласників є визначеними).
Суб’єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, у тому числі держава і територіальні громади.
Спільна сумісна власність – це власність двох або більше осіб без визначення часток учасників спільної власності. У ст. 89 Земельного кодексу встановлено вичерпний перелік випадків виникнення права спільної сумісної власності на земельну ділянку. Так, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки:
а) подружжя;
б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними;
в) співвласників жилого будинку;
г) співвласників багатоквартирного будинку.
У спільній сумісній власності учасники не мають наперед визначених часток. Право кожного із співвласників рівною мірою поширюється на все спільне майно. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не буде передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до ст. 86 Земельного кодексу спільна часткова власність на земельну ділянку – це спільна власність з обов’язковим визначенням частки кожного з учасників спільної власності.
Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає в таких випадках:
а) при добровільному об’єднанні власниками належних їм земельних ділянок;
б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;
в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;
г) за рішенням суду.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі та посвідчується нотаріально.
Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право:
а) вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки – вимагати відповідної компенсації;
б) на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки;
в) на доходи від використання спільної земельної ділянки відповідно до розміру своєї частки;
г) на переважне право купівлі частки відповідно до закону при продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку.
Водночас на учасника спільної часткової власності на земельну ділянку покладено низку обов’язків:
– учасник спільної часткової власності має брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, у витратах для утримання і зберігання спільної земельної ділянки,
– учасник спільної часткової власності несе відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними зі спільною земельною ділянкою.
